От я скільки живу, стільки й бачу, шо лди діляться на дві частини. Перші ненавидять геометрію зі школи, не понімають, не хочуть і хрестяться, коли згадують уроки зі школи. Другі - люблять оці всі лінії, кути, круги і сфери, пощитать розход ламінату на кімнату - то для них як забавка.
А я якось ні в сих, ні в тих, якшо чесно. От наче й понімаю, як це все робиться, а як треба порахувати обої на стіни, то чогось страшно стає, боюсь прозівати шось. А от коли треба сісти і накреслити нову схему собі під вишивку - хлібом не корми. Наче фізмат закончила, їй-бо. Там лііня, там крапочка, поділить, віднять, додать, помножить, кути порахувать. Легко! І воно наче й простіше, ніж ту ж квітку малювать, бо там симетрично не часто виходить. А тут - дивишся і око милується.
То чого я маю себе стримувать, як воно виходить гарно і ще й насолоди дає.
Ловіть спідничку з геометричною ручною вишивкою. Для творчих людей, які вміють робить порядок, коли їм того хочеться.