Скільки баба моя жива була, стільки й помню, шо всігда шось пекла. Я летіла до неї, аж пилюка стояла, бо і неї для мене всігда були готові якісь пундики, прянички або пиріжки. Але найдужче я любила ласі витребеньки. Це щас я вже знаю, то то була вертута з сахарьом. А тоді то біла якась магія. Я ж ніколи не бачила, як баба її виробляла. Тільки знала, шо то була страшна смакота. Наче нічого нема, а солодке і пахне.
Це зараз я знаю, шо то було хлібне тісто. Ба його розкачувала, мазала яєчком, посипала сахарьом і ванількою. А потім зверху насипала трохи корички для цвєту і запаху. Ото всьо закручувала і відправляла в піч. І таке ж добре воно було. А називала вона його ласими витребеньками.
Ото якби ті витребеньки стали спідницею, то отак вони й виглядали б: тепла та ванільна основа з коричневими смужечками сахарьку, шо розтікся і запікся. І круглясті візеруночки, похожі на квітки.
| Матеріал | Костюмна тканина з бабиної скрині: 80%вовна 20%поліестер |
|---|
Ми дбаємо про вашу конфіденційність
Цей веб-сайт використовує файли cookie для маркетингу та статистичних цілей, а також для безпечної та оптимальної роботи сайту. Ви можете змінити це в налаштуваннях вашого браузера. Натисніть кнопку «Погодитися», щоб дати згоду на використання файлів cookie. Детальніше можна ознайомитися на сторінці Угода користувача.
