Як мене моя бабуня тільки не називала: мармизою, коли я кривлялась, або мордулєнцією, якщо я хитрувала, мазункою, коли шось дуже просила, сонечком бабиним просто так. А ще зірочкою, ясонькою, квіточкою. Похідних від імені було взагалі не злічити. Найдужче я любила, коли вона називала мене рибулькою. Це означало, шо зараз вона сяде і поможе шось зробить. Рибульку вона вчила шити, пекти вертуту з сахарьом і корицею, розказувала, як краще підрізати троянду на осінь. Ну і як ви думаєте, хто першим показав мені вибійку? Нє, не бабуня, мама. Але перший малюнок був такий, як по самому низу - рибки. З тих пір рибульки - це моя любима штука.
Чорна традиційна мідіспідниця з оксамитовими стрічками та ручною вибійкою