Спідниця "Сказала, як відрізала" традиційна чорна з вибійкою

Була у нас в селі баба одна. Сварлива і протівна. Як побаче, то якусь гидоту обізатєльно ляпне. А ще й зуби скалить: "Ну ти не обіжайся, я правду кажу, бо тобі ніхто не скаже, кромі мене". Обходили її десятою дорогою, а вона тільки розпалювалась наче. Ім'я її, я канєшно, не назву, бо це правдива історія. 
Ну-от приїхали якось артісти з району до нас в село, концерт показувать. Стоїмо перед клубом, чекаємо, коли будуть пускать. І ця баба плентається. Всі затихли. Підходе, вишукує своїми беньками до кого причепитись. Аж тут бачить, стоїть юна Мельниківна без батьків. Гарнюня, гарно вбрана. А на плечах розкішна хустка, чорна з золотою вишивкою і пишними китицями. То ця бабенція і каже:
- А шо це ти, наче на похорон приперлась, в чорному? Ще й вишивка золота, шоб всі знали, шо з багатої сім'ї.
Всі замовкли, бо те чорнороте тільки зачепи. А Мельниківну наче й не зачепило. Посміхається, як сонечко, та й каже:
- А то, бабо, у нас білєти на місця поруч. То я під вас підстраювалась.
- Як під мене? У мене он зелена хустка. 
- Хустка зелена, а зуби золоті на фоні чорного рота. То я й вбралась. 
Ох і регисько стояло. А я підійшла до Мельниківни, та й кажу: "Гайда до мене, я тобі ще спідничку до комплєкту пошию. Так ти її ловко одбрила! За всіх нас!"

Чорна традиційна спідниця з золотавою вибійкою та яскравим рожевим підбоєм.