Водохреща - то велике свято. Ви й самі знаєте, шо люди ходють воду святити, очищаються в цей день. От тільки ми не купались в ополонках, як оце зараз придумали. Знаєте ж , шо при совєтах і думать ніхто не міг про церкву, але мати моя вчила, шо треба вмитись до схід сонця, тоді ця вода цілюща. А ще ми ворожили в цей день. Собирались з дівчатами і гадали на судженого. Ну та гадали на воді ж. Може я то собі придумала, а може і взаправду воно так було, шо в цей день мені вода синьою здавалась. Знаєте, така, коли темна, але видно, шо чиста-чиста, як ізмарагд. Оце я як шила, то вспомнила все, наче вчора було. І вибійку золоту зробила. Як з монеток, шо ми в воду кидали, коли ворожили.
Смарагдова вовняна спідниця традиційного крою від "Баба Єлька" Оздоблена золотавою вибійкою та чорною оксамитовою стрічкою. Верхній ряд вибійки - відтворений із тканого рушника с.Глинськ Великоандрусівської громади, який знаходиться у колекції Ольги Федорівни Пирогової. Має яскравий підбій з бавовняної блакитної тканини з квітами.