А ти ба яка... Не злякалась вовчих ягід, зайшла почитати. Мабуть, має в крові якісь чари. Бо то тільки чародійки, які знаються на травах та людях, тямлять, шо навіть отрута може бути полєзна, як вміти її намішати. Ну якшо ти вже тут, то я тобі розкажу про одну відьму, як її називали у нас. Я ж її знала, як бабу Сану. Жила вона майже коло лісу. Колись там мала будуватись нова вулиця, але село розрослось в інший бік. Ото й вийшло так, шо баба Сана жила через городи. попід лісом, сама самісінька. Ну а як не меж люди, то відьма зразу. Така вже натура в нашого роду. Але й бабця була не промах: вона зналась на травах, але не на ворожінні. Так-от, коли до неї приходили люди за справжньою поміччю, вона їм давала збори всякі. А коли приходили за ворожінням, та ще й лихим, то вона давала сушену терту малину і настанову. Дає і каже: "На оце вовчих ягід. З'їж їх. Як на ранок живе будеш, то не треба тобі магія. А як гигнеш, то й поготів не треба". Ну чи треба казати, шо після тих її витівок, я вовчі ягоді ніяк інакше, крім "оберіг від Сани" не називаю.
Ото хай і тобі служить оберегом від злого ока ці спідничка. Пошита за зразком традиційної. М'якенька, гарно крутиться в танці та виблискує підбоєм під час ходи.