Спідниця "Ярина" традиційна з вибійкою

Ще одна "іменна" спідничка. З тих, шо  я шила конкретно під людину. Ярина - то була головна співачка в наших краях. Їй нелегко жилось, але про це я розкажу якось потім. Я ж до чого веду: Ярина ніколи не жалілась. Всігда готова була помогти, її любили навіть найбільші вєдьми і сплєтніци, бо Яринка ніколи не тримала зла і готова була всіх послухать і шось посовітувать. А сама ніколи не просила допомоги. Про те, шо їй треба допомога або добре слово. люди навчились понімать трохи пізніше. Коли їй важко було - вона співала. Виводила такі пісні. шо наче й дерева плакали, а пташки замовкали. шоб не порушити чужу тугу своїм щебетанням. Пізніше люди в селі, самі просили її заспівати тужливої, коли їм було важко, бо воно помагало лучє, ніж коли вони плакали чи комусь жалувались. 

Та і я сама часто приходила послухати Яринку, бо времня було таке, шо стидно жалітись, а кудись подіти те все треба було. Якось приходить Ярина до мене та й каже, шо прийшла попрощатись. Була комісія з якимось іностранцем. Той случайно почув, як вона співає. Сказав, шо з таким голосом не землю колупати треба, а виступати на найкращих сценах світу. Довго Ярина думала, шось там узнавала, чи не надурять її, то рішила, шо треба пробувать. Я їй на прощання пошила таку спідничку: на темному полотні - придумкуваті рожеві квіточки. Як вона сама, шо стала світлою квіточкою багатьом нам. 

А оце недавно внук приїхав і показує на тіліфоні пісню. А я впізнала голос! То її! І співала вона на сцені, де літали на екрані рожеві квітки на темному фоні.