Якшо ви питали і я шось пообіщала, - значить буде. От сказала, шо колись доберусь зо дитячих спідничок? Сказала. Осьо добралась.
Я наче вже й опитна, і знаю, шо великі речі найпростіше шити, але не думала, шо підліткова спідничка займе так само времня, якшо не більше, як на дорослу.
Чого я пошила першу дитячу спідничку саме таку? Значить, як я така оце мала була, шо ще влазила в таку талію, то тато часто мене називала посмітюхою. Ну от хто має дітей, той знає, шо від них в такому віці не жди пєдантічності та страшного акуратізма. Не від усіх, але від більшості точно. І ото шоб я не робила, за мною завжди тяглось купа речей, нужних і не нужних.
Якось я спитала батька, а чого це він мене так називає! А він розказав, шо є маленька пташка, яка заводить гнізда на землі, між каміння та грудок землі. Геть, як я, коли шось заінтересовано роблю. Ну а я шо? Значить, я пташка. Випросила у мами сіреньку спідничку, шоб бути схожою, бо у посмітюхи сіреньке знизу. То була перша моя спідничка, яку пошили "на заказ", бо до цього мама сама рішала, з чого шити.
Так шо канєшно перша дитяча спідниця стала пташиною.