Світлик - то ми так Світловодськ називаємо. Я коли чула цю назву, то завжди уявляла собі затишне містечко з білими будинками і блискучими вікнами. І от їду я нарешті туди. Шось задрімала в автобусі. Аж шось блимає мені в очі. Дивлюсь - а там води видимо-невидимо. Сонце світить і відблискує в тій воді, шо її мєсні морем називають. Ото, думаю, майже так, як я собі і уявляла, тільки замєсто хаток - хвильки. Вийшла з поїзда і мені від того світла наче дихати ясніше, і пташки співають голосніше. Оце коли гаманчик готувала, то згадала, шо як би темно не було, а мабуть і вночі той Світлик сяє. І пташки цвірінькають.
Гаман, або ладунка, ручної роботи з вибійкою бежевого кольору. Пошитий з бавовняної тканини. Кріпиться за допомогою зав'язок 146 см завдовжки. Оздоблений вибійкою з зображенням пташок зі старого підзорника, що ми привезли з експедиції у с.Мар’янівку Новоархангельського району та елементом з рушника зі Світловодщини.. По периметру обшитий тканиною чорного кольору. Підкладка з темно-синьої тканини з дрібними рожевими квітками.