Урвала! Сусідка мала чумадани з тканинами. Все складала: спочатку собі на свайбу, потім дочці на посаг, потім на всякий случай. І було там видимо-невидимо всякої краси. Шо не прийду - перебирає ті клуночки, перетрушує, провітрює. А у мене очі розбігаються. Кажу: "Чого ото я маю ганяти по базарям, коли у мене турецький базар через дорогу живе! Продай оту з бубликами!". А вона ніяк. Вєчно шось придумає, шоб не дать. Я вже немалі гроші давала, так мені понаравились ці бублики. А воно ж як стрельне в голову - то поки не доб'ють, то й не засну.
Аж тут якось прийшла до неї, а вона псіхує, перекладає в пакети скарби. Каже: "Приїхала дочка. Скоро заміж йде, женіхом хвасталась. Я рада така, повела її придане показать, шо за нею стане. а вона сміється. Каже, шо немодне. Зараз всі ходять не в такому цвіточному. Зараз насрала в тренді". Йой, сто років я так не сміялась. Думала, пуп розв'яжеться. Кажу їй: "Не насрала, а марсала. І то не модно вже. Зараз всі носять те саме, але бургунді. Завтра будуть ше шось нове вдівать. А за твої клунки внуки будуть битися, ще побачиш".
Наче трохи втішила. То вона мені за таке сказала вибрати будь-який відріз. Не надурняк, канєшно. Але ж мені всі кози в золоті, в кого брати, якшо воно хароше. А якшо ще й давно шукала, то й зверху накинути не зле.
Лляна традиційна спідниця сіро-блакитного кольору з білими "бубликами".