Малою я часто втікала віт мами в ліс. Ну як в ліс... З одного боку був старий ліс, а з іншого - натикали молодих сосен, а вони не вижили, то воно тільки називалось лісом. А насправді - бур'яни та різнотрав'я. Ото як попадала туди, то шукай мене до вечора. Там стільки всякого цвіло! Сядеш ото коло якоїсь квітки і роздивляєся бозна-скільки. А там - отдєльний світ! І дуже я полюбила роздивлятись будяки. Він хоч і колючий, а як потрогати квітку, то вона м'якесенька, легесенька така. І пелюсточки: одні короткі, інші з бубочками наче такими. А бджіл над ними - тьма! Я ото як ходила, то завжди додому букета несла. А от будяка ні разу не зірвала. Ото була в мене така любов на ростоянії з ним. А бач, я таки придумала, як той будяк собі забрати. Найшла тканину нужного кольору і пошила м'якуську спідничку. І другої такої немає і не буде.
Унікальна вовняна спідниця з вибійкою ручної роботи від Майстерні "Будяк кучерявий". Це унікальна спідниця без можливості повтору, оскільки такої тканини більше немає. На талію 80-85 см (є запас тканини для перешиття ґудзиків. Крім вибійки, оздоблена защипами та двома оксамитовими стрічками.