Бувають такі дні, коли хочеться навчитися чарів і начарувати сонце в похмурий день. Або начарувати зливу в засуху. Або начарувати собі тепле вогнище і чашку запашного чаю з усякого різнотрав'я. І шоб ніхто не заважав. Бо, як зараз кажуть, зозулька не вигрібає.
А ще буває, шо розумієш, шо до чарів не вдалася і треба брати в руці своє гузенце і шось робить. Отак я пошила цю спідничку. Поки руки шиють, поки штамп для вибійки у фарбу тяпається, то воно якось в голові прояснюється, отвлікаєшся трошки від дурного. Ото я називаю справжніми чарами. Сідаєш за роботу - зла, як вєдьма. Закінчуєш - ну чарівниця ж!
Чорна спідничка за зразком традиційної. Пошита з італійської костюмної тканини та оздоблена оксамитовими стрічками і вибійкою