Прийшла раз до мене одна панянка. Нездешня, бо тутошніх я всіх знаю, а цю зрідка тільки бачила. Ну от прийшла та й каже, шо хоче спідницю. А я на неї дивлюсь - вдіта наче, як усі, а не так. Там стрічка вплетена, там брошка вчеплена. Коси - волосинка до волосинки, а не прилизана при тому. Чепурниця і модниця. А вона далі балака: "Хочу шось таке, шоб можна було і на роботу вискочить, і меж люди вигуляти не соромно було". Я її поміряла та й кажу: "Приходь через неділю". А вона така: "А як то, бабо? хіба не я маю вибрати ткань і чим украсить його?". От смішна, видно шо перший раз прийшла. Ти мені скажи нашо та спідниця, а я на тебе подивлюся та й зроблю, як треба. Ото взяла я синю вовну. Не робила защипи, не давала лєнту. Тілько вибійку. Дві полоски узорів і між ними цяточки. наче намисто. Прийшла вона, значить, через тиждень, та й каже: "От ви, бабо, вшкварили. Я всю неділю вигадувала, шо за спідниця буде, але шоб таку - то й не думала! Геть точно, як я хотіла і не знала як зробить".
Спідниця "Чепурниця" темно-синя вовняна спідниця традиційного крою. Оздоблена білою вибійкою ручної роботи. Має синій підбій з "турецьким огірком".