Бувало, коли батьки брали мене малу кудись їхати вночі, то я любила розглядати села, шо світились вдалині. Воно мені нагадувало піч. Коли провели світло у села, то вночі вони світились червоними вогниками, наче вуглі, які мама коцюбою підгрібала ближче до припічка. Хлібом не корми - дай на черінь подивитись, як воно переливається, блистить. Мені здавалось, шо як подивитись на піднебіння печі, то там можна і зорі побачити. Зірок, направду, ні разу не бачила, тільки черінь розпечену, шо схожа на коштовні скарби або підсвітяне село. Як ця спідниця.
Солідна та цупка спідниця традиційного крою з вовняної костюмної тканини з бабиної скрині. Прикрашена оксамитовими стрічками.