Нема мені гарнішого пейзажу, ніж коли за лісосмугою сідає осіннє сонце. Воно наче наостанок махає тобі головою і тисячі його стрічок розтікаються між дерев, наче хто через друшляк на просвіт проливає червоне вино. Тоді сонце цілує наостанок і закочується спатки до завтра, бо наступного дня треба стільки ягід нарум'янити, стільки ластовиння намалювати та зігріти кожен клаптик землі, шоб далі все йшло так, як має бути.
Ото та чорна-чорна лісосмуга та червоні-червоні промені, що її прорізають - геть мені оця спідничка. Була б інша стрічка - то й історія була б інача.
Традиційна спідничка з чорної італійської костюмної тканини. Оздоблена защипами та яскравими червоними стрічками.