Знаєте, шо я недавно почула? прямо у нас, де наші спіднички лежать, стояло дві жінки і говорили про оце, шо ви зараз читаєте. Слово в слово не скажу, але суть була прімєрно така: пишуть казки до своїх спідниць, як серіал. І от помінаєш, шо побрехеньки, видумки, а все одно читаєш і думаєш, шо десь воно ж могло і статись.
Так-от, нічого це не казки і не побрехеньки. Нашо його собі глову морочить, якшо життя підкидає сценарії, які і нолани ваші з трієрами і спілбергами не придумають. Геть усе, шо ви тут читаєте - то бабиєльчине. Або дівчата згадують, як були малі, або наші бабусонечка чи мамушечки розказували. Або бабусятка і дідусятка з експедицій. Так шо коли читаєте, шо мала дитина дивилась на вогні села чи міста і думала, шо вони здалеку - як жар в печі, то таке було. По дорозі з Вільшанщини на Долинщину. Або про ляльку, яку бабуня шила онучці - було. А вірьовка між сволоками досі натягнута, дід на ній спориш сушить і вішає цілющого пталка, яким пов'язує голову, якшо вона болить.
А про діда знаєте? 88 років, а він до сіх пор на лісапєт кидає два мішки і пре їх до дітей, бо має шо туди покласті і може.
А колись, коли йому було 25, то мав чорні коси, карі очі, гострий розум і ямку на підборідді. Влюбився у вчительку вечірньої школи, бо денну не встиг закінчить. Як не війна, то холод, бідність, одні черевки на всю сім'ю.
Так-от, влюбився і добився. Розписались, як годиться, але куди ж то було до шлюбу жить разом? Він з мамою, вона - у баби на квартирі. Вдень розписались, а ввечері прийшов, стукає у вікно, а вона репетує, шо не пускайте, хазяйко, скажіть, шо вдома нема.
Ну баба, у якої нівєста жила, вийшла прогнать кандідата. А він каже: "Тю, так то жона моя, розписалися сьогодні". Баба вияснила, шо правда, дала дрозда нареченій і пустила діда в хату.
Імена не кажемо, але можемо, як треба. Бо цю історію переказали онуки парочки. Парочки, була чорна шевелюра і пара синіх-синіх очей, які передали потім далі і ямочку на підборідді, і сині очі, і пошиту ляльку, і жар в печі, і багато-багато інших історій.
А чорна, як парубоцькі поетичні кучері спідниця традиційного крою з синьою оксамитовою, як очі нареченої, стрічкою натхненна минулим та пошита "Бабою Єлькою" в 2026 році.