Спідниця "Кукувічка" традиційна сіра

А спробуйте без словників та інтернетів вгадати, шо це за слово таке! 

Поки думаєте, я розкажу історію, як колись потрапила у болгарське село на Кропивниччині. Значить, поїхали ми автобусом з подружкою до неї в гості. Я знала, шо  вона має болгарське коріння, але ніколи не розпитувала чогось. Мабуть, думала, шо намішано всякого, як і всіх. І тут приїхали ми до неї, пішли на гульки, а біля клубу самі іноземці. Я ні слова не розумію. Десь шось пролітає знайоме, а толку з одного знайомого слова на сто? Питаю подружку, шо за делегація у них така. А вона сміється. Каже, коли мої прапрародичі приїхали з Болгарію в Україну, то не розсипались по різних містах,  а поселились в кількох селах поруч. А як всі в купі зі своїми традиціями переїхали, то так і жили. Ото й вийшло, шо ця діаспора так добре збереглася. А спідничку я так назвала, бо дуже мені слово сподобалось. перекладається по-нашинськи як зозуля. Оце коли тканину купувала, то вона мені схожа була на зозульку. 

А спідничка рідкісна тепер вже, пошита ще з колишньої тканини, тут вовна з лавсаном. І крій давній, ми в таких ходили якраз коли їздили до Добри та Станковати.