Бабуня мене називала часто ластівкою і пташкою золотою. Та і я своїх так само називаю і досі, хоча там орли та соколиці вже, а не тендітні ластів'ята.
І ото навесні коли ластівки поприлітають і вперше защебечуть, то радію хм, наче онучатка мої позлітались. Ще ні разу не пропустила ні одну, яка цвітькала в небі, шоб не посміхнутись. То хіба не очевидно, шо і на спіднички я цих любочок теж перенесу.
Спідничка пошита з тонкої вовняної тканини ще з колишніх запасів. прикрашена вибійкою, оксамитовими стрічками. Має бавовняний підбій з волошками та незабудками. Точно такі росли у нас в тому місці, де під стріхою ластівки гніздились літом. Скільки ми живем в тій хаті - щороку прилітають. Ото як ластівка прилетіла - значить вже точно літо прийшло.