Ну, дівчата, це не на кажну така спідниця піде. Тут треба мати щиру і беззаперечну любов до себе і опалого листя. І ще грамульку до світу. Бо вдітись в спідницю, шо шита з осіннього горіхового листя - це, знаєте, як вбратись в шати з розкошу.
Знаєте, звідки вона взялась? Ну щас я розкажу. Я довго пропускала осінь. То треба шось поробить у дворі, то діти, то робота. І - гоп! А листя осипалось, вогко, мрячно, сіро. А я себе й питаю: а як же так?
А треба було не гнатись, а вибрати день, розігнати все, і потихеньку почапати дивитись осінь. Шоб кажний крок чути, співчувати сірим курткам, шо спішать і не розглядають золоту осінь. Я спіцяльно підібрала один горіховий листок, вклала в книжку і з ним цілий год ходила шукала тканину. Точно таку, як той листок.
І знайшла ж! Стояча, цупка, але лагідна і така, шо аж світиться! Знайшла, забрала і пошила традиційну спідничку з оксамитовими стрічками.