Ця річ не проста. Її елементи мають закарбовану історію в архівах "Баби Єльки"
Кажуть, шо люди - то як дерева. Впиваються корнями в землю, шо які вітри б не віяли, не зійдуть з місця, яке їх живило. Воно так, але ж не всім так везе. Буває, шо ті дерева корчують, виривають з корінням, пересаджують на нові місця. Цілі ліси буває вирубують. А он де шишка впаде, насінинку впустить - то знов проростає рід. Отакі пересаджені деревця колись жило у нашому селі. Вже не згадаю, чого їх влада погнала, шо вони в нас опинились. Та то й не суть. Прижилися вони у нас, хароші такі люди були. Якось сидю, шию - прийшла дочка цих людей. Розговорилися, перебирає вона мої штампи і над одним ледь не заплакала. Каже, звиклась до нового місця, і люди добрі.А ночами вітряки сняться, шо вона їх пам'ятає, як мала була. А тут штамп, шо нагадав крила тих млинів. Так мене це зачепило. Дай, думаю, пошию їй спідничку з тими вітрячими крилами.
Традиційна спідниця з тонкої костюмної тканини, що на 60% складається з віскози. Оздоблена вибійкою та оксамитовою стрічкою. Основа вибійки - вибійчаний рушник зі Світловодщини
| Довжина | 77 |
|---|---|
| Колір | Чорний |
| Талія | 80-85 |
| Матеріал | Італійська костюмна тканина 60% віскоза |
Ми дбаємо про вашу конфіденційність
Цей веб-сайт використовує файли cookie для маркетингу та статистичних цілей, а також для безпечної та оптимальної роботи сайту. Ви можете змінити це в налаштуваннях вашого браузера. Натисніть кнопку «Погодитися», щоб дати згоду на використання файлів cookie. Детальніше можна ознайомитися на сторінці Угода користувача.
