Коли мене сватали, то я вже знала, коли сватів зашлють. Але ж і знала, шо через моє ремесло, свекруха майбутня не дуже мене хотіла. Казала женіху, шо я вертихвістка, тільки про шмаття й думаю. Десь за недалю до того, як мали свати прийти, стріла вона мене та й каже: "На тобі, Єлько, тканини на спідницю для сватання. Пошиєш собі, шоб гарна була". Я в торбу, а там ні червоного, ні синього, ні в квіточку. Коричневе таке світленьке принесла. А, думаю, понятно. Подякувала та й пішла шити. Три метра по низу, шоб пишла була, підбила гарним ситцем і нашила синіх, як літня ніч стрічок. Міряю - як панна, їй-бо. От, думаю, дарма я губи копилила. Он воно шо значить мудра жінка.
Традиційна спідниця пісочного кольору від "Баба Єлька". Пошита з італійської костюмної тканини з пістрявим жовто-сірим підбоєм по низу. Оздоблена двома рядами защипів та трьома рядами темно-синьої оксамитової стрічки.