Спідниця "Писанка" традиційного крою

Писанки, дряпанки, шкрябанки, крашанки… Скільки всього люди понапридумували. Мабуть, суперництво - це ще той рушій для розвитку мистецтва. Знала я двох подружок. Хай будуть Тася й Леся . Росли разом, вчилися, кумами стали. Ну і почали сім'ями на свята одна до одної ходити. А як у наша людина чекає гостей, то вже пуп репне - а постарається якнайліпше. Ну ото про писанки. Йде Леся до Тасі, Тася все вимете, вибілить, вишкребе, квітів наріже. Леся дивиться на то все і вже коли Тася йде, то робить ще краще. Особенний унктик у них був про писанки. Витрусять гамани на фарби та писачки, ночей не сплять. Так було кілька років. Любили одна одну, але й задню дати не могли. Якось сіли та одна іншій каже, шо заколупала ти мене. Женусь за тобою, а завжди не встигаю. А інша їй: "Ото дурне... А я за тобою так само!. І регочуть обидві. Прийшли та й кажуть: "Бабо, ми одна одній здалися. Пошийте нам однакові спіднички, шоб схожі на писанку. Ми їх будемо надягати в гості одна до одної". Отак ЛесяТася знов стали одним цілим. А шоб заспокоїти душу, то перед великодніми святами вдягались гарненько і разом розписували яєчка.