Знаєте, я жінка запаслива. Готуй сані, маринуй огірочки і ще ший теплі спідниці літом - це про мене. Бо знаю я нашу осінь. Рік на рік не приходиться, та буває ж, шо з першим вересня вперіщить дощара, подує вітер, а в тебе - ні чобіт нормальних, ні светра, ні спідниці теплої. Ну якшо й не з початком осені, то всьо равно наступає така погода. І тоді як почне тілінькать тіліфон: всім треба негайно утіпляться.
То цей раз я підготовилась. Торік осінь нас балувала, так шо теплих не просили довго. А осьо ця пошита на те времня, коли земелька роздівається, листя все зребли. Ото знаєте, коли все вже голе, присвітить останнє сонечко. Якшо вийти до річки, то вона в таку днину похожа на синю стрічку, шо її хтось кинув на сіру вовняну цупку тканину. Геть як на цій спідничці.
Спідниця за зразком традиційної. Пошита з вовняної тканини з бабиної скрині. Прикрашена оксамитовими стрічками.