Спідниця "Туман над Монастирищем"

Якщо ви не були в Монастирищі на Кропивниччині та не бачили там ранкового туману, то шо ви тут сидите чекаєте? Бо я можу сидіти виписувати, а воно все одно словами не передати, як скелі, порослі волохатим мохом, та оповиті кублами соковитою зеленню дерев, одягають магічну мантію з туману. І кольори стають такі, наче зачаровані, зачумлені. Вогким та холодним повітрям важко надихатись, бо здається, що легені стали величезні, розпирають груди, хочуть вирватися та ввібрати всю цю чистоту одним вдихом, а не виходить. І все довкола стає містичним, але не страшним, а цікавим. Хочеться бродити між тих скель, вибратися над річку і побачити вдалині вогник, який ледь жовтіє через ранковий туман, а біля того вогника сидять добрі дідугани, гріють коліна та потирають вузлуваті пальці. І ти знаєш, шо якшо підійдеш, то матимеш кухлик найсмачнішого трав'яного чаю з диким медом. І поки сидітимеш, наслухаєшся історій, як звірі з птахами новинами міняються та про що дерева гомонять, коли люди їх не тривожать.