Водохреща - то велике свято. Ви й самі знаєте, шо люди ходють воду святити, очищаються в цей день. От тільки ми не купались в ополонках, як оце зараз придумали. Знаєте ж, шо при совєтах і думать ніхто не міг про церкву, але мати моя вчила, шо треба вмитись до схід сонця, тоді ця вода цілюща. А ще ми ворожили в цей день. Собирались з дівчатами і гадали на судженого. Ну та гадали на воді ж. Може я то собі придумала, а може і взаправду воно так було, шо в цей день мені вода синьою здавалась. Знаєте, така, коли темна, але видно, шо чиста-чиста, як ізмарагд. Оце я як шила, то вспомнила все, наче вчора було. І вибійку блакитну поробила до стрічки, бо коли пригорщу тої води набереш, то вона аж синя, така чиста.
Темно-сіра в горизонтальну смужку вовняна спідниця традиційного крою від "Баба Єлька" Оздоблена вибійкою та оксамитовою стрічкою. Орнамент вибійки натхненний візерунком з вибійчаного рушника з с. Глиньське на Кропивниччині. Має яскравий підбій з бавовняної тканини.