Важко не здогадаться, як я люблю пташок. І тих, шо літають, і тих, шо вишиті. І мальованих, і пісні про пташок. А ще казки, вірші. Якшо летить пір'їнка, то я її обізатільно маю зловити, загадати бажання, подути на руку, шоб полетіло.
А на цих птахів тільки гляньте! Це ж наче з книжки чарівних казок! Дві пташульки сіли під велику, як дерево квітку! Мабуть, сидять в своїй казковій пташиній країні та гомонять про останні новини з України і чи треба рис в крабовий салат. Але то всьо жарти. Бо яке діло магічним пташкам до чвар людських та перипетій. Вони щебечуть про любов, про гніздечко, пташенят і свої багатовікові пісні, які будуть жити, коли ми про свої новини і думать забудем.
Може воно й не так, і я собі все придумала, а пташиха кричинь на пташка, шо той знов припер пуцвірінькам не того сорту червачка, а він лементує, шо він дзвонив, коли був в червачиному магазині, а вона трубку не брала.
Але докажіть, шо я не права!
Ці пташки перелетіли на сумочку з рушника з Бобринецького музею. І вже готові полетіти до вас.