Знаєте, це зараз у кожного під рукою кампуктери, які прорахують всі ризики, підкажуть аргументи, передбачать вірогідність. Коли я ще тільки постігала оці всі дипломатії, рочків так з шести, у нас всьо було простіше.
Назріває конфлікт і треба шось срочно рішить? Береш свого опонента, ведеш до обочини, зриваєш пирійку і питаєш: "Півник чи курочка". Відповідь зафіксірували в пам'яті (ну бо на довірі все строїлось), - ііі шуууусть рукою від стеблини догори. Якшо пучечок рівний - значить курочка. Якшо якісь гілочки довші - знач півник.
Хто програв - той програв.
Але це тільки про ті діла, де ми точно не могли договориться до чогось одного. Як-от хто має піти до вєдьминої хати і прочинити хвіртку. Ну або хто піде поцупить пиріжка, поки мати не бачить. Бо як побаче, то зажене додому їсти. А коли тобі шість, то за цю трапезу світ тричі зміниться. Прийдеш до гурту - і наче з іншої планети, всьо важне пропускаєш.
А найобідніше було, коли зі старшими отак граєш. Вони вміли мухлювати. Та й вопше нас, малих, обманювати, шо он пір'їнка довша - значить півник.
Оцю сумочку як шила, то зробила птицю однакову. Бо вже не дитина і свої клопоти маю розбирати сама. От тільки не пойму ніяк: півники то чи таки курочки.
А сумочка хароша. І вишивка з рушника Марії Яківни Луньової 1933 р.н з Бережинки