Йой, а я розказувала про камеї моєї пра? Мабуть шо нє, бо я базікаю багато, а розказую мало. Хоча хто має розкіш не летіти поперед батька в пекло, той чує набагато більше. І баче. Так-от, вона любила збирати камеї, навіть коштовні були. І хоть вони вже тоді були не в моді, але ж її не перепреш: як нравиця - так і буде. І бабуня розказувала, шо ніяк прабабуні не вдавалось знайти українську камею. Нк от шоб було понятно, шо вона не грецька-турецька-фінтєпєрецька, а наша. І там мене смішили ті історії, як вона зі спекулянтами воювала, шо я не змогла не втілити у життя її мрію. Тепер вулицями гуляють сумочки з нашою вишивкою у формі камеї. А не грецькі-турецькі-фінтєпєрецькі
Синя оксамитова сумочка зі вставкою з ручною вишивкою.