Йой, а я розказувала про камеї моєї пра? Мабуть шо нє, бо я базікаю багато, а розказую мало. Хоча хто має розкіш не летіти поперед батька в пекло, той чує набагато більше. І баче. Так-от, вона любила збирати камеї, навіть коштовні були. І хоть вони вже тоді були не в моді, але ж її не перепреш: як нравиця - так і буде. І бабуня розказувала, шо ніяк прабабуні не вдавалось знайти українську камею. Ну от шоб було понятно, шо вона не грецька-турецька-фінтєпєрецька, а наша. І там мене смішили ті історії, як вона зі спекулянтами воювала, шо я не змогла не втілити у життя її мрію. Тепер вулицями гуляють сумочки з нашою вишивкою, як з бабиної камеї, яку вона таки відвоювала собі. А не грецькі-турецькі-фінтєпєрецькі
Сумочка зі вставкою з ручною вишивкою. Орнамент з одного з рушників, що знаходяться в Етнолаборатоії "Баба Єлька"
| Оздоблення | Ручна вишивка |
|---|---|
| Довжина х ширина х висота сумки | 22*4*20 |
| Матеріал ремінця | Метал |
| Кількість відділів | 1 |
| Застібка | Фермуар |
Ми дбаємо про вашу конфіденційність
Цей веб-сайт використовує файли cookie для маркетингу та статистичних цілей, а також для безпечної та оптимальної роботи сайту. Ви можете змінити це в налаштуваннях вашого браузера. Натисніть кнопку «Погодитися», щоб дати згоду на використання файлів cookie. Детальніше можна ознайомитися на сторінці Угода користувача.
