Ото якщо знаєте трохи історію, то мабуть десь читали про Вищі Верещаки, шо щас Олександрівської громади, а колись давно були в Чигиринському повіті. Випало на те село немало випробувань, але шо завжди радувало, так це те, шо вони зуміли вистояти і зберегти пісень. А при совєтах співать щедрівки та колядки - це вам не шутка, за таке ц забрать могли. От я і придумала собі, шо візьму узор з однієї з сорочок і буду вишивати їх для тих, у кого сердце гаряче, думки чисті, а наміри непохитні. Тих людей такий узор буде захищати, бо в ньому заложена сила, яку мали люди з Вищих Верещаків і передавали далі.
А ще послухайте пісень звідти, бо рідко де можна стріти стільки гарних та тужних пісень в одній хаті. Ось тут вони поскладені.
Візерунок на сумочці взятий з жіночої сорочки із с.Вищі Верещаки Олександрівської громади. Червона сумка оздоблена вишивкою ручної роботи та двома оксамитовими стрічками.