Мені буває кажеця, шо наші бабуні мали якісь тайні знання. Бо як обикновенній людині в голову прийдуть оці всі візерунки. і не просто придумаються, а ще ж треба сласти докупи, не вилізти за потолно, продумать чи всьому хвате місця.
От я осьо, наче рахувати вмію, на придумки всякі метка. Хлібом не корми - дай казку або побрехеньку придумать та дивитись чи повірили. Але все одно не понімаю геть, як отаке можна придумать. От подивіться на рушник Параски Лазаренко 1904 року народження. Це ж сіко роботи, не сплутать де синє, де червоне, схему перевернуть, шоб ті качурики ходили в різні боки, а ще маненькі гаврики з боків помістились. Магія, не інакше.
А сумка годна, треба брать. Влізе все, шо треба: і мобілка, і маленький блокнот, і помада з дзеркальцем. Тільки самооцінка не влізе, бо з такою сумкою вона ніяк не зіжметься в компактні габарити.