Від бабуні я перебрала одну звичку - сіяти квіти на новому місці. Тарілки може не розібрати, а йду поратись в садок. Хоч кущика, а посаджу. Оце коли нову хату збирались з чоловіком строїти, то прийшли на свою ділянку. а там все розрівняли, засипали шо землею, що щібьонкою. Я зразу була розстроїлась, шо тут такий сірий клапоть. А потім подумала: то це ж не клапоть. А полотнище під майбутній малюнок.
Беру сапку. лопату і чешу через село. А в мене вже животик так добряче було видно, якраз старшеньку нашу носила. Сусіди сваряться, куди я при надії лопати таскаю. А чоловік тільки сміється: "Єлька - то така морока, шо як кінець світу буде, то вона пережде, тільки шоб квіток насіять на тому попелищі".
Досі мені згадують. А шо, як будні сірі, то треба сіяти квіти, це всі знають, але часто забувають.
Сіра маленька сумочка з ручною вишивкою.
| Матеріал | Текстиль |
|---|---|
| Оздоблення | Ручна вишивка |
| Довжина х ширина х висота сумки | 22*4*20 |
| Матеріал ремінця | Метал |
| Кількість відділів | 1 |
| Застібка | Фермуар |
Ми дбаємо про вашу конфіденційність
Цей веб-сайт використовує файли cookie для маркетингу та статистичних цілей, а також для безпечної та оптимальної роботи сайту. Ви можете змінити це в налаштуваннях вашого браузера. Натисніть кнопку «Погодитися», щоб дати згоду на використання файлів cookie. Детальніше можна ознайомитися на сторінці Угода користувача.
