Якшо травень - то пролог до літа, то вересень - його найемоційніша післямова. Сонце стає поблажливим та ласкавим, ще тішить і гріє, але не шкварить, вечори спонукають до обіймів та затишку. Барви у вересні такі, яких не має, мабуть, жоден інший місяць. Вони буяють, розливаються квітниками і боряться за право привабити.
Навіть малина рожить вдруге, щоб ми могли востаннє насолодитися останніми теплими днями. Та й ягід вона дає рівно стільки, щоб лише скуштувати на смак і не мати жодної зайвої жмені на компоти чи варення. Раніше то все треба було робити. А зараз - тільки вдихати запах, смакувати сік і відкладати в пам'яті відтінки.
Та ми знайшли вихід, як надовше зберегти це малинове дійство. Маємо на продаж легкі, яскраві, зіткані з малинового соку та бабиного літа, спіднички. Вони оздоблені чорними оксамитовими стрічками, як перша рілля на осінньому полі, підбій переливається з димно-рожевого, як черевце яблука, в сизо-блакитний, як перші заморозки.
А грає, як молоде вино.